Екологічні катастрофи Судану на тлі триваючого конфлікту

Нещодавній катастрофічний прорив дамби на сході Судану привернув увагу до складних викликів, що стоять перед країною. Паводкові води спустошують громади, які вже борються з громадянською війною, і це яскраво ілюструє вразливість Судану до антропогенних і природних катастроф. У серпні дамба Арбаат, розташована всього за 40 кілометрів на північ від Порт-Судану, піддалася проливним дощам. Повінь, що виникла внаслідок цього, змела щонайменше 20 сіл, залишивши по собі сліди руйнувань. Початкові повідомлення від ООН свідчать про щонайменше 30 загиблих, з можливістю набагато більшої кількості жертв. Одна з організацій, що надала першу допомогу, повідомила, що від 150 до 200 людей зникли безвісти. Масштаби катастрофи величезні. Постраждали будинки приблизно 50 000 людей, хоча ця цифра стосується лише районів на захід від дамби, оскільки східні регіони залишаються недоступними. Наслідки повені виходять за рамки безпосередніх людських жертв і матеріальних збитків. Порт-Судан, який де-факто є національною столицею і важливим центром розподілу допомоги, зараз стикається з гострою водною кризою, оскільки дамба Арбаат була його основним джерелом водопостачання. Ця катастрофа розгорнулася на тлі затяжної громадянської війни, що розпочалася у квітні 2023 року між суданською армією та воєнізованими Силами швидкої підтримки (СШП). Конфлікт відволікає ресурси від підтримки критично важливої інфраструктури, посилюючи вразливість країни до стихійних лих. Омар Еісса Харун, голова управління водних ресурсів штату Червоне море, описав постраждалу територію як «невпізнанну», зі зруйнованою інфраструктурою електро- та водопостачання. Прорив дамби - це не поодинокий випадок, а частина більш широкої картини екологічних проблем, з якими стикається Судан. Цільова група з підготовки до сезону дощів повідомила, що на кінець серпня 2024 року кількість жертв повеней у Судані сягнула 132 осіб, що майже вдвічі більше, ніж за два тижні до цього - 68 осіб. За оцінками агентств ООН, лише у 2024 році щонайменше 118 000 людей були змушені покинути свої домівки через дощі. Ці події підкреслюють висновки нещодавнього дослідження щодо екологічних загроз та продовольчої безпеки в регіоні Близького Сходу та Північної Африки (MENA). Судан, разом з Єменом, робить значний внесок у надзвичайну продовольчу нестабільність у регіоні, від якої страждають 87 мільйонів людей, або 15% населення MENA. Конфлікт, що триває, серйозно порушив системи виробництва і розподілу продовольства, поставивши мільйони людей на межу голоду. Вразливість Судану виходить за межі його кордонів. Країна нерозривно пов'язана з регіональною водною політикою, особливо щодо річки Ніл. Історично виступаючи проти Великої ефіопської греблі епохи Відродження, Судан нещодавно підтримав цей проект, сподіваючись, що він допоможе в управлінні повенями Нілу. Однак нинішня криза демонструє крихкий баланс між управлінням водними ресурсами та запобіганням стихійним лихам в умовах мінливого клімату. У Звіті про екологічні загрози за 2023 рік Судан віднесено до «гарячих точок», де існує щонайменше одна серйозна екологічна загроза, а також до 30 країн з найнижчим рівнем Позитивного миру. Таке визначення відображає високу вразливість Судану до стихійних лих у поєднанні з обмеженою стійкістю та механізмами подолання наслідків. Країна має низькі показники за багатьма індикаторами, включаючи продовольчу безпеку, стихійні лиха, демографічний тиск і ризики, пов'язані з водними ресурсами. Забігаючи наперед, можна сказати, що виклики, ймовірно, посиляться. Прогнози показують, що до 2050 року населення Африки на південь від Сахари досягне 2,2 мільярда, тобто збільшиться на 60%, що створить безпрецедентний тиск на продовольчі та водні ресурси. Судан, з його нинішньою боротьбою, здається погано підготовленим до цього демографічного зсуву. Конфлікт, що триває, ще більше ускладнює здатність Судану вирішувати ці екологічні та гуманітарні проблеми. Війна призвела до широкомасштабного переміщення, мільйони людей були змушені покинути свої домівки. Повідомлення про насильство над цивільним населенням, включаючи звинувачення в масових вбивствах з боку РСФ, створили атмосферу страху і нестабільності. Ця небезпека серйозно перешкоджає зусиллям гуманітарних агентств і багатосторонніх організацій ефективно працювати на більшій частині території країни, в тому числі в столиці Хартумі. Глобальний індекс миролюбності 2024, опублікований у червні, змалював протверезну картину ситуації в Судані в ширшому регіональному контексті. Судан посідає 162 місце зі 163 країн за загальним показником миролюбності, що відображає серйозні наслідки триваючого конфлікту. Регіон Близького Сходу та Північної Африки в цілому залишається найменш мирним у світі вже дев'ятий рік поспіль, причому чотири з десяти найменш мирних країн розташовані в цьому регіоні. Взаємопов'язаний характер цих викликів - конфлікти, екологічні катастрофи, відсутність продовольчої безпеки та демографічний тиск - створює складну кризу, яка не піддається простим рішенням. Вирішення будь-якого окремого аспекту ізольовано навряд чи призведе до стійкого покращення ситуації. Натомість необхідний цілісний підхід, який враховує взаємодію між цими факторами. Міжнародна увага та підтримка матимуть вирішальне значення для допомоги Судану в подоланні нинішніх кризових ситуацій та зміцненні стійкості перед майбутніми загрозами. Однак ефективність зусиль з надання допомоги серйозно підриває триваючий конфлікт. Припинення вогню та шлях до стабільного врядування є важливими передумовами для значущого прогресу. У той час, як Судан бореться з наслідками катастрофи на дамбі Арбаат, цей інцидент слугує суворим нагадуванням про нестабільне становище країни. Він підкреслює нагальну потребу у врегулюванні конфлікту, інвестиціях в інфраструктуру та комплексному плануванні для вирішення як нагальних гуманітарних потреб, так і довгострокових екологічних викликів. Майбутнє благополуччя мільйонів громадян Судану та їхніх сусідів тісно пов'язане зі здатністю Судану прокласти шлях до миру, стабільності та екологічної стійкості.