Спогади волонтера про Херсон після підриву Каховської ГЕС

Рік тому в Україні сталася найбільша техногенна катастрофа з часів Чорнобильської — шостого червня росіяни підірвали Каховську ГЕС. Через загрозу великої води готувалися евакуювати близько 16 тисяч людей. Про те, що відбувалося в перші дні повені на Херсонщині, як рятували жителів під обстрілами та чому дехто відмовлявся виїжджати, — в інтерв’ю українській редакції RFI розповів волонтер Миколаївського загону швидкого реагування Товариства Червоного Хреста України. Миколаїв — найближче до епіцентру підтоплення місто, тож саме звідти в перші години після теракту на Херсонщину вирушили сотні охочих допомогти. Чи не найперші — волонтери Миколаївського загону швидкого реагування Товариства Червоного Хреста України. Його командир Павло Бузник згадує, як після дзвінка колеги з Херсона виїхали туди вже на світанку шостого червня. «Ми вже розуміли, що стався теракт, що незрозумілі наслідки. Він (Командир Херсонського загону. — Ред.) сказав, що вода прибуває. І перші наші екіпажі виїхали до Херсона на розвідку. Чергова зміна вже була в строю, інших волонтерів мені довелося будити», — розпочав Павло. Що це надовго, стало ясно одразу. Евакуація населення Одне з завдань загону — евакуація лежачих та немічних літніх людей, їхні списки вже на той момент збирали відповідні служби. Розпочали з мікрорайону Острів — найнижчої та найближчої до позицій армії РФ частини міста. Транспортувати треба було 80-річну жінку, будинок якої затопило одним із перших. «Ми всі вдягнули гумові чоботи, зайшли у двір, там було води вже вище коліна. Зайшли в будинок, забрали звідти літню жінку на ношах, — каже волонтер. — Людину треба обережно завантажити на ноші, покласти на каталку, з каталки — в авто, а потім — у зворотному порядку». Евакуація маломобільних — процес непростий і потребує спеціальних навичок, особливо з огляду реалії Херсона: часу обмаль, а заявок та ризику багато. Але першого дня після підриву росіянами ГЕС у місті паніки не було, у визначених місцях стояли автобуси та чекали потяги для порятунку людей із підтоплених районів. Поряд із ДСНС, поліцією та військовими працювали звичайні волонтери. Проте місцеві не всі поспішали залишати небезпечну територію. «Були такі ситуації в Херсоні, коли вода відрізала там декілька домівок. Навколо будівель було ціле озеро, таке глибоке, і ми перепливли (На гусеничному всюдиході. — Ред.), доставили людям їжу, запропонували можливість виїхати. Вони відмовились. Вони чекали, що вода відійде. Але за воду, за їжу вони були дуже вдячні», — каже Павло. Робота волонтерів під прицілом армії РФ Евакуація тривала декілька днів, як і підіймалася вода, її рівень в Херсоні перетнув позначку вище за 5 м. У залитих мікрорайонах пересуватися можна було лише за допомогою човнів та спецтехніки. Невдовзі росіяни значно посилили обстріли. «Було таке, що одягали декілька бронежилетів одночасно, були осколкові бронежилети, а зверху плитоноски. Був випадок, коли почався обстріл, ДСНС і поліція, наш херсонський колега сховались за кювет. Йому в спину прилетів осколок», — поділився Павло. При цьому попри велику кількість учасників евакуації важливо було уникати скупчення та вчасно ховатися. «Цілий день на чергуванні знаходилися екіпажі в очікуванні людей для евакуації, вони постійно там знаходяться, їх могло бути видно з БПЛА, їм доводилося шукати постійно укриття. Вони постійно шукали можливість бути максимально близько до того місця, куди привозять людей, але при цьому знаходитися в укритті», — розповідає Павло. У Миколаївському загоні швидкого реагування — самі цивільні. Працювати в умовах бойових дій навчалися в процесі, і ніхто не відмовився від небезпечних поїздок на Херсонщину. Павло пишається, що вони змогли забезпечити мешканців відрізаних від суші багатоповерхівок усім потрібним для життя. Потрапляли туди спецвантажівкою зранку, під покриттям димки, щоб не побачив ворог на протилежному березі ріки. Павло пояснює: «Ми брали воду, ми брали певну кількість гарячих обідів, які нам надала партнерська організація. І ми дуже швидко спецвантажівкою, яка може їхати у воді, заїжджали, вивантажували воду і їжу. Залишали волонтерів із генераторами, аптечкою і всім іншим у безпечному місці, роздавали це людям, казали їм не утворювати скупчення. Казали їм, що завтра в цей же час». Загалом загону вдалося евакуювати близько півтори сотні маломобільних людей із прибережних районів Херсона та області.